Історія справи

Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №915/102/13
Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №915/102/13
Постанова ВГСУ від 08.12.2016 року у справі №915/102/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року Справа № 915/102/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю.,суддів:Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргуліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Десла" Постики А.Л. на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016у справі №915/102/13 господарського суду Миколаївської областіза заявою боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю "Десла"Провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" - Шевчук С.В.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.01.2016 у справі №915/102/13 (суддя Давченко Т.М.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Десла", ліквідовано Товариство з обмеженою відповідальністю "Десла" (далі - ТОВ "Десла", банкрут), припинено провадження у справі № 915/102/13.

Вимоги кредиторів визнано погашеними.

Повноваження ліквідатора Постики А.Л. припинено.

Зобов'язано ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва зняти податкову заставу з майна ТОВ "Десла" та вилучити запис № 12599771 від 11.06.2012 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" закрити розрахунковий рахунок ТОВ "Десла" № 26001282790001 (укр. грн.) та повідомити про це суд у 20-ти денний строк з дня винесення ухвали, залишок коштів направити на закриття рахунку.

Зобов'язано ПАТ "Креді Агріколь Банк" закрити розрахунковий рахунок ТОВ "Десла" № 26002000017301 (укр. грн.) та повідомити про це суд у 20-ти денний строк з дня винесення ухвали, залишок коштів направити на закриття рахунку.

Зобов'язано ПАТ "ВіЕйБі Банк" закрити розрахунковий рахунок ТОВ "Десла" № 26001140000089 (укр. грн.) та повідомити про це суд у 20-ти денний строк з дня винесення ухвали, залишок коштів направити на закриття рахунку.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі №915/102/13 (головуючий суддя: Лашин В.В., суддя Воронюк О.Л., суддя Величко Т.А.) задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Славкіної М.А. (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк", банк), ухвалу господарського суду Миколаївської області від 18.01.2016 у справі № 915/102/13 скасовано, а справу направлено до господарському суду Миколаївської області для подальшого розгляду.

Не погоджуючись із прийнятою судом апеляційної інстанції постановою, ліквідатор ТОВ "Десла" Постика А.Л. звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі № 915/102/13, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 18.01.2016 у справі № 915/102/13 залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 3-1, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Переглянувши у касаційному порядку прийняту судом апеляційної інстанції постанову, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові від 23.08.2016, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.01.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Десла" на підставі статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 ТОВ "Десла" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ТОВ "Десла" Постику А.Л.

На виконання вимог постанови господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 у справі № 915/102/13, за результатами проведення ліквідаційної процедури відповідно до ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором ТОВ "Десла" Постикою А.Л. подано до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Десла" станом на 17.07.2015.

Частиною другою статті 4-1 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону до 19.01.2013, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно частини 1 статті 25 вказаного Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовується на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно ч. 1 ст. 32 вказаного Закону, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Розглядаючи звіт ліквідатора станом на 17.07.2015, з доданими до нього документами, а також ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції в ухвалі від 18.01.2016 встановив, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатором було прийнято документацію та печатку ТОВ "Десла", про що свідчать Акти приймання - передачі документації та печатки від 18.01.2013.

Ухвалою господарського суду від 11.07.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Десла" на загальну 1 922 990,85 грн, в тому числі вимоги: 1) Приватного підприємства "Пако" у сумі 24 147 грн, з яких: 1 147 грн 1 (перша) черга, 23 000 грн 4 (четверта) черга реєстру вимог кредиторів; 2) Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби у сумі 14 787,26 грн, з яких: 14 422,60 грн 3 (третя) черга, 346,66 грн 6 (шоста) черга реєстру вимог кредиторів; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" у сумі 48 220,39 грн, з яких: 1 147 грн 1(перша) черга, 47 740,68 грн 4 (четверта) черга, 479,71 грн 6 (шоста) черга реєстру вимог кредиторів; 4) Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" у сумі 1 834 689,20 грн, з яких: 1 753 822,17 грн 1 (перша) черга, 80 867,03 грн 6 (шоста) черга реєстру вимог кредиторів. Також у вказаній ухвалі зазначено, що кредиторські вимоги ПАТ "ВіЕйБі Банк" у сумі 505 000 грн забезпечені іпотекою майна ТОВ "Десла".

В ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором проведено інвентаризацію майна банкрута (інвентаризаційний опис від 18.01.2013), в результаті якої було виявлено наступне майно: Кутова шафа - 1 шт.; Вітрина-стелаж - 9 шт.; Залізний стелаж - 2 шт.; Скляна вітрина - 1 шт.; Стіл - 5 шт.; Тумба - 4 шт.; Пенал - 1 шт.; Крісло-стілець - 3 шт.; Стілець - 3 шт.; Монітор - 2 шт.; Системний блок - 3 шт.; Телефон Panasonic - 1 шт.; Телефон Advanced - 1 шт.; Факс Panasonic -1 шт.;

нежитлові приміщення підвалу, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 33-А.

Майно банкрута прийнято ліквідатором відповідно до акту приймання-передачі майна від 18.01.2013. Нерухоме майно передано на відповідальне зберігання відповідно до договору від 01.02.2013 та акту приймання-передачі майна від 01.02.2013. З метою реалізації майно прийнято ліквідатором згідно акту-приймання-передачі від 30.06.2015.

З метою пошуку майна банкрута ліквідатором направлено відповідні запити до реєструючих органів та отримані відповіді, зокрема: згідно довідки Головного управління Держземагенства у Миколаївській області (вих..№ №379/751-2/1400 від 07.02.2013) інформація про наявність земельних ділянок за ТОВ "Десла" відсутня; Сільськогосподарська техніка та транспортні засоби за ТОВ "Десла" не зареєстровані, вказане підтверджується відбитком штампу інспекції Держтехнагляду Миколаївської ОДА на запиті ліквідатора за вих. №01/13-41 від 28.01.2013; відповідно до довідки відділу РЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаєва УДАІ УМВС України в Миколаївській області (вих. №9/2 335 від 08.02.2013) на території Миколаївської області згідно регіональної бази даних АІС ДАІ "Автомобіль" за ТОВ "Десла" жодного транспортного засобу не зареєстровано; Технологічні транспортні засоби та інше обладнання за банкрутом не зареєстровані (відбиток штампу Управління Держгірпромнагляду у Миколаївській області на запиті ліквідатора вих. №02/13-61 від 11.02.2015); Регіональне відділення ФДМУ по Миколаївській області листом за вих. №14-11-01209 від 17.06.2014 повідомило ліквідатора, що інформація стосовно наявності об'єктів державної власності, зареєстрованих за ТОВ "Десла" у відділенні відсутня. Окрім того, в листі повідомляється, що кредиторські вимоги у РВ ФДМУ до ТОВ "Десла" відсутні; відповідно до листа Державної авіаційної служби України за вих. №20.01.19-6680 від 16.06.2014 в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України за ТОВ "Десла" повітряних суден не зареєстровано; Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку листом за №19/06/11764/нк від 25.06.2014 повідомила, що ТОВ "Десла" серед власників, які володіють значними пакетами (10% і більше статутного капіталу) акцій емітентів відсутнє; ПАТ "Національний депозитарій України" листом вих. №1366/09 від 10.07.2014 повідомило, що інформація щодо володіння цінними паперами ТОВ "Десла" може бути безпосередньо у банкрута та депозитарної установи, з якою банкрутом укладено договір; згідно листа капітана Миколаївського Морського торгівельного потру за вих. №КП-26/140-14 від 10.06.2014 у Державному судновому реєстрі України не зареєстровані морські та річкові плавзасоби, власником яких є ТОВ "Десла"; УСБУ в Миколаївській області листом за вих. №64/20-5163 від 17.06.2014 повідомило, що ТОВ "Десла" дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею не видавався; Інформація з електронних баз даних Державної служби інтелектуальної власності України свідчить, що за ТОВ "Десла" об'єкти права інтелектуальної власності не зареєстровані (ліквідатору було відмовлено у наданні інформації щодо володіння ТОВ "Десла" об'єктами права інтелектуальної власності).

З витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна №40961007 від 14.06.2013 господарським судом встановлено, що майно ТОВ "Десла" обтяжено податковою заставою ДПІ у Заводському районі; все рухоме майно арештовано ВДВС ММУЮ в Заводському районі.

Судом першої інстанції в ухвалі зазначено, що в судовому засіданні ліквідатор клопотав про зобов'язання ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва зняти податкову заставу з майна ТОВ "Десла" та вилучити запис №12599771 від 11.06.2012 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, оскільки, до ДПІ у Заводському районі направлено лист за вих. № 01-34/47 від 26.06.2013 про зняття податкової застави з майна ТОВ "Десла" згідно ст. 93 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", проте відповіді не надходило.

Керуючись ст. 23 Закону про банкрутство, враховуючи те, що ухвалами господарського суду Миколаївської області від 17.12.2013 та 26.02.2015 скасовано всі обмеження, обтяження та арешти, накладені на будь-яке майно ТОВ "Десла", господарський суд задовольнив вказане клопотання ліквідатора.

Також, судом першої інстанції встановлено, що з метою виявлення нерухомого майна ліквідатор отримав відомості щодо наявності/відсутні речових прав на нерухоме майно ТОВ "Десла" у формі інформаційної довідки: -з Реєстру прав власності на нерухоме майно №5868873 від 08.07.2013, в якій зазначено, що за ТОВ "Десла" зареєстровано право власності на Нежитлові приміщення підвалу за адресою:м. Миколаїв, вул. Чкалова,ЗЗа на підставі свідоцтва про право власності САА№278510 від 05.10.2004; -з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №5868787 від 08.07.2013, в якій зазначено, що нерухоме майно ТОВ "Десла" перебуває під забороною на підставі договору іпотеки від 26.09.2007 та під арештом Заводського ВДВС ММУЮ; -з Державного реєстру іпотек №5868812 від 08.07.2013, в якій зазначено, що нерухоме майно ТОВ "Десла" перебуває в іпотеці у ВАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" на підставі додаткового договору до договору іпотеки від 05.08.2008. Вищезазначені обтяження майна банкрута знято відповідно до витягів №39276150 від 18.06.2015, №39333512 від 19.06.2015, №40154410 від 06.07.2015.

Відповідно до вимог ст. ст. 23, 25 Закону про банкрутство ліквідатором направлено запит до Заводського відділу ДВС ММУЮ за вих. №01/13-37 від 28.01.2013 щодо надання інформації про наявні відкриті виконавчі провадження, стороною яких є ТОВ "Десла", про перелік арештованого та описаного майна банкрута, а також щодо закриття відкритих виконавчих проваджень. Отримано відповідь за вих. №4618/01.02-47/7 від 04.03.2013, №4562/7 від 04.03.2013, №10320/01.02-47/7 від 25.04.2013, №15681/7 від 14.06.2013, якими ліквідатору повідомлено про закінчення виконавчих проваджень, стороною яких є ТОВ "Десла" та направлено ліквідатору постанови про закінчення виконавчих проваджень.

З метою виявлення наявних відкритих ТОВ "Десла" розрахункових рахунків в установах банків ліквідатором направлено запит до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва за вих. № 01/13- 38 від 28.01.2013 та отримано відповідь за №884/9/183-30 від 08.02.2013, в якій надається інформація щодо відкритих розрахункових рахунків ТОВ "Десла": - Миколаївське РУ "ПриватБанк" (МФО 326610), р/р 26001282790001 (укр. грн.); - ПАТ "Креді Агріколь Банк" (МФО 300614), р/р 26002000017301 (укр. грн.); - Миколаївська ФПАТ "Банк Форум" (МФО 326988), р/р 26007310211 (укр. грн.); - Філ. АТ "Індекс-Б" в м.Миколаїв (МФО 326944), р/р 26008000504001 (укр. грн.); - ПАТ "ВіЕйБі Банк" (МФО 380537), р/р 26001140000089 (укр. грн.).

З метою закриття рахунків банкрута ліквідатором було направлено запити до установ банків: за вих. №03/13-79 від 12.03.2013 до ПАТ "Креді Агріколь Банк" та отримано лист від ПАТ "Креді Агріколь Банк " за №73003-4012 від 21.03.2013, в якому вказано, що запит ліквідатора щодо закриття рахунку не може бути задоволений; за вих. №03/13-80 від 12.03.2013 до ПАТ КБ "ПриватБанк" та отримано лист від ПАТ КБ "ПриватБанк" за №20.1.0.0.0/7-20130318/3351, в якому вказано, що установа не має змоги виконати вимоги ліквідатора щодо закриття рахунку боржника; за вих. №03/13-81 від 12.03.2013 до ПАТ "Банк Форум" та отримано відповідь за №1562/2.9.2 від 20.03.2013,в якій зазначено, що ТОВ "Десла" станом на 19.03.2013 не є клієнтом банку; за вих. №03/13-82 від 12.03.2013 до ПАТ "ВіЕйБі Банк" та отримано лист від ПАТ "ВіЕйБі Банк" за №13д 144-96 від 25.03.2013, яким ліквідатору відмовлено в задоволенні його запиту. Враховуючи зазначене, ліквідатор у своєму звіті просив господарський суд зобов'язати вказані установи закрити розрахункові рахунки банкрута.

Згідно довідки Головного управління регіональної статистики № 23-07/1336 від 29.07.2015, господарським судом встановлено, що ТОВ "Десла" не значиться засновником суб'єктів господарської діяльності.

Згідно довідки Архівного відділу Управління архівної роботи та урочистих подій виконавчого комітету Миколаївської міської ради за вих. №63/01-22 від 01.02.2013 судом встановлено, що документи з особового складу банкрута до архіву на зберігання не надходили.

Щодо реалізації майна банкрута - ТОВ "Десла", судом першої інстанції встановлено, що загальна вартість майна, що обліковувалася за ТОВ "Десла" складає 534 397,00 грн згідно проведеної незалежної експертної оцінки майна (вартість вказана згідно незалежної експертної оцінки рухомого майна від 31.01.2014 та незалежної експертної оцінки нерухомого майна від 30.04.2015).

З метою реалізації рухомого майна банкрута ліквідатором розміщено оголошення у газеті "Маклер" №22 від 28.05.2014, після розміщення якого на адресу ліквідатора надійшла заява про придбання майна ТОВ "Десла" від ТОВ "Діксал" від 10.06.2014. Офісну меблі та техніку реалізовано ТОВ "Діксал" відповідно до договорів від 11.06.2014, 16.06.2014, 19.06.2014, 24.06.2014, 27.06.2014 на загальну суму 4 942,00 грн. За рахунок цих коштів погашено витрати ліквідатора на проведення ліквідаційної процедури та оплачено послуги ліквідатора.

Ліквідатором розміщено оголошення про проведення конкурсу з визначення організатора з продажу майна банкрута ТОВ "Десла" у газеті "Рідне Прибужжя" №14 (3301) від 03.04.2014. На адресу ліквідатора надійшла заява на участь у конкурсі від УБ "Південь". Інших заяв не надходило. Протоколом визначення організатора аукціонів з продажу майна банкрута від 10.04.2014 переможцем визнано УБ "Південь", з якою укладено договір на організацію продажу майна банкрута з аукціону №07/14 від 10.04.2014. Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 17.04.2015 УБ "Південь" визнано учасником провадження у справі № 915/102/13 про банкрутство ТОВ "Десла".

З метою реалізації майна банкрута ліквідатором ТОВ "Десла" здійснено заходи щодо отримання дублікатів документів, які підтверджують право власності ТОВ "Десла" на нежитлові приміщення підвалу розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова,33-а. а саме: - розміщено оголошення у газеті "Вечерний Николаев" №136 (3453) від 30.11.2013р. про втрату документів; - розміщено оголошення у газеті "Южная правда" від 27.05.2014р. про втрату документів; отримано архівний витяг та архівну копію за №П-169/п//19.02.03-07 від 27.11.2013р., які підтверджують рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради оформити право власності на нежитлові приміщення підвалу, які розташовані по вул. Чкалова,33- а, м. Миколаїв за ТОВ "Десла"; - укладено договір №12К/01-14 від 15.01.2014р. із ПП "Консалтингова фірма "Снейл".

У результаті проведених заходів ліквідатором отримано документи, які підтверджують право власності ТОВ "Десла" на нежитлові приміщення підвалу, які розташовані по вул. Чкалова,33-а, м. Миколаїв та дають змогу реалізувати дане майно з аукціону.

Порядок реалізації заставного майна було погоджено з кредитором, вимоги якого воно забезпечує (а.с. 163 Т.3).

Нежитлові приміщення підвалу, що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова,ЗЗА реалізовано 24.06.2015 на аукціоні за ціною 101 794,34 грн (протокол №328 від 24.03.2015), в результаті якого укладено договір купівлі-продажу від 03.07.2015 та акт про передання права власності на куплене нерухоме майно від 03.07.2015.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації заставного майна погашено витрати на послуги УБ "Південь", витрати ліквідатора на проведення ліквідаційної процедури та оплачено послуги ліквідатора.

Господарським судом встановлено, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 04.11.2014 затверджено витрати ліквідатора станом на 10.09.2014, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури по справі у розмірі 89 453,99 грн.

За період з 10.09.2014 по 17.07.2015 витрати ліквідатора, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури складають 48 636,51 грн., з яких: - оплата послуг ліквідатора - 23 300,87 грн. (жовтень - червень 2015 -1218*2*9=21 924,00 грн., з 01.07.2015р.- 17.07.2015р. -1218*2*13/23=1376,87 грн.); - витрати на проведення ліквідаційної процедури -12 301,32 грн. (витрати на оцінку майна - 1 000,00 грн, витрати на зберігання майна (вересень 2014 - червень 2015) -1200*9=10 800,00 грн, витрати на паливні матеріали -200,12 грн, поштові витрати - 43,20 грн, витрати на канцелярські товари - 258,00 грн); - витрати на оплату послуг Універсальної біржі "Південь" - 13 034,32 грн (12 215,32 грн за надання послуг з організації аукціону + 819,00 гр. за розміщення оголошень в ЗМІ). Докази понесення зазначених витрат ліквідатором долучено до звіту (а.с. 222-234 Т. 3).

За весь період ліквідації ТОВ "Десла" (з 17.01.2013 по 17.07.2015) витрати на проведення ліквідаційної процедури по справі та витрати на оплату послуг ліквідатора складають 138 090,50 грн.

Від реалізації майна банкрута в ході процедури ліквідації отримано у кошти у розмірі 106 736,34 грн, за рахунок яких частково відшкодовано витрати на проведення ліквідаційної процедури банкрута.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції встановив, що відшкодувати кредиторську заборгованість банкрута перед кредиторами у справі не виявляється можливим у зв'язку з недостатністю коштів, одержаних від реалізації майна ТОВ "Десла".

Судом першої інстанції встановлено, що погашення вимог кредиторів ТОВ "Десла" не здійснювалось, оскільки за рахунок коштів, одержаних від реалізації майнових активів боржника було погашено витрати на проведення ліквідаційної процедури та оплачено послуги ліквідатора.

Відповідно до наказу ліквідатора від 16.07.2015 просту круглу печатку ТОВ "Десла" знищено, про що складено акт знищення від 17.07.2015. Рештки печатки долучено до матеріалів звіту з ліквідації.

Крім того, господарським судом встановлено, що з метою завершення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ "Десла" ліквідатором ініційовано проведення засідання комітету кредиторів на 17.07.2015 (а.с. 165 Т.3), на якому ліквідатором донесено до відома кредиторів звіт з ліквідації ТОВ "Десла", однак, вказаний звіт не було затверджено кредиторами, оскільки, з усних пояснень представника ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" у судовому засіданні 29.09.2015, господарським судом з'ясовано, що банк не згодний з розподілом коштів отриманих від реалізації майна банкрута.

19.10.2015 та 26.10.2015 до суду від ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" надійшли заперечення на звіт ліквідатора, у яких банк не погоджується з розподілом коштів від реалізації заставного майна банкрута, зокрема, банк вказує, що всі кошти отримані від реалізації іпотечного майна відповідно до Закону України від 20.06.1999, в повному розмірі повинні бути перераховані саме в погашення кредиторських вимог ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", як заставодержателя, а не на покриття витрат ліквідатора у ліквідаційній процедурі.

Суд першої інстанції, дослідивши заперечення ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк", керуючись п. 10 ст. 4 та ст. 26 Закону про банкрутство, їх відхилив, оскільки, на думку господарського суду, ліквідатор правомірно визначив черговість задоволення вимог в ліквідаційній процедурі, адже, у разі якщо усі майнові активи банкрута або їх більшу частку було передано в іпотеку (стаття 38 Закону України "Про заставу") або інший вид застави і після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги мають задовольнятись за правилами частини 3 статті 31 Закону про банкрутство.

Ухвала господарського суду в цій частині мотивована тим, що у таких випадках за правилами про конкуренцію різних вимог першої черги мають задовольнятись вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури. Тобто слід розуміти, що першочергово задовольняються витрати на проведення ліквідаційної процедури та оплату послуг ліквідатора.

Окрім того, господарським судом встановлено, що 12.09.2014 на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Десла" за участю кредиторів ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було затверджено витрати ліквідатора у сумі 89 453,99 грн та порядок погашення зазначених витрат (п. 3 протоколу засідання комітету кредиторів від 12.09.2014, а.с.163 Т.3), а саме, погашення здійснювати за рахунок коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

Щодо заперечень банку, що реалізація майна банкрута відбулась за відсутності згоди заставодержателя, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони повністю спростовуються матеріалами справи, оскільки з метою узгодження початкової (оціночної) вартості забезпеченого майна ліквідатор 22.11.2013 направив на адресу ПАТ "ВіЕйБі Банк" копію звіту про незалежну оцінку майна, про що свідчить супроводжувальний лист від 22.11.2013 з відміткою про отримання представником банку (а.с. 208 Т.1 та а.с. 233-234 Т.2). Банк ніякої відповіді на звернення ліквідатора не надав.

В зв'язку з тим, що строк дії попередньої оцінки забезпеченого майна сплинув, ліквідатор повторно провів оцінку майна (висновок про вартість майна від 26.03.2014) та направив її банку з проханням надати згоду на реалізацію майна ТОВ "Десла" за оціночною вартістю, про що свідчить лист №01-34/270 від 28.04.2014 з відміткою про отримання представником банку (а.с. 238-239 Т.2). Банк не надав відповіді ліквідатору по цьому питанню.

04.08.2014р. (а.с. 241 Т.2) ліквідатор повторно звернувся до ПАТ "ВіЕйБі Банк" з листом у якому зазначив про необхідність отримання згоди банку на продаж майна банкрута в зв'язку з тим, що строк дії оцінки спливає 26.09.2014, проте, банк знову відповіді не надав.

01.09.2014 ліквідатор втретє зробив оцінку майна банкрута (звіт №259/09-14), згідно якої оціночна вартість майна становить 530 179,00 грн.

12.09.2014 на засіданні комітету кредиторів банк затвердив порядок продажу майна банкрута - згідно ст.ст. 42, 43, 57, 66 Закону, але від затвердження початкової (оціночної) вартості майна в розмірі 530 179,00 грн. утримався (а.с. 163 Т.4).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.12.2014 задоволено клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж майна банкрута.

Суд першої інстанції в оскаржуваної ухвалі дійшов висновку, що аукціон з продажу майна ТОВ "Десла", проведений УБ "Південь", є таким, що відбувся з додержанням норм чинного законодавства та умов Договору.

Враховуючи зазначене, проаналізувавши наданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс банкрута, який, як встановлено судом першої інстанції, свідчать про відсутність у банкрута основних і оборотних засобів для ведення господарської діяльності, погашення заборгованості та можливості оздоровлення платоспроможності боржника, оскільки у банкрута відсутнє будь-яке майно, господарський суд в ухвалі від 18.01.2016, керуючись вимогами ст.ст. 32, 40, 51 Закону про банкрутство, дійшов висновку про можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Десла" станом на 17.07.2015.

Не погодившись із винесеною судом першої інстанції ухвалою від 18.01.2016, ПАТ "ВіЕйБі Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. звернулось із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, яка мотивована тим, що місцевим господарським судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, щодо розподілу коштів від реалізації заставного майна банкрута. Також, скаржник зазначив, що ліквідатор при реалізації іпотечного майна не отримував в порушення Закону про банкрутство згоди заставного кредитора та, що при реалізації майна на аукціоні порушено вимоги ст.ст. 57, 65, 66 Закону про банкрутство щодо встановлення початкової вартості та вартості продажу майна на торгах.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 18.01.2016 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, в оскаржуваній постанові від 23.08.2016 погодився із висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій з приводу проведення аукціону та вважав, що господарським судом вірно встановлено обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку.

Разом з тим, колегія судді апеляційної інстанції дійшла в оскаржуваній постанові від 23.08.2016 висновку про обґрунтованість доводів ПАТ "ВіЕйБі Банк" щодо неправомірного розподілу ліквідатором виручених від продажу заставного майна коштів на погашення витрат ліквідатора та оплату його послуг, оскільки, виходячи із вимог абз. 2 ч. 2 ст. 26 та пп. "а" п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, законодавець чітко визначив процедуру внесення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, до реєстру вимог кредиторів та задоволення таких вимог, вказавши, що майно боржника, яке є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя, а суд першої інстанції при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Десла" не звернув уваги на те, що вимоги кредитора, які забезпечені заставою майна банкрута, залишились без задоволення.

Тому, на думку суду апеляційної інстанції, висновки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що ліквідатором у повній мірі та законно проведено ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 25-31 Закону про банкрутство, не є вірними та зроблені без врахування норм ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство.

Враховуючи зазначене, суд другої інстанції в оскаржуваній постанові від 23.08.2016 дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що ухвала не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог п.1-1 Розділу Х " Прикінцевих та перехідних положень " Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції після 19.01.2013 положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство , застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Згідно ч. 8 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розгляд спорів, за правилами позовного провадження, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, є окремою, відмінною від процедури затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, судовою процедурою в межах провадження у справі про банкрутства, яка повинна відбуватись до затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала господарського суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі є заключною стадією у справі про банкрутство, яке повинно відбуватись в окремому судовому засіданні із заслуховуванням думки всіх учасників у справі, та є можливим лише після належного розгляду, в окремому судовому засіданні, всіх кредиторських вимог, всіх скарг на дії учасників ліквідаційної процедури, спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, та надання оцінки всім доводам сторін, оскільки від їх розгляду безпосередньо залежатиме відповідність звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута фактичним обставинам справи, тобто, будь які спори на момент розгляду господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, в силу спеціальних норм Закону " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" існувати не повинні.

Тому, суд першої інстанції безпідставно, в порушення вимог закону в ухвалі про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, посилаючись на заперечення ПАТ " Всеукраїнський акціонерний банк", що подані на звіт ліквідатора банкрута , фактично розглянув спір, який виник при проведенні та виконанні результатів аукціонів з продажу майна банкрута, який повинен був розглядатись в окремому позовному провадженні, в межах справи про банкрутство до затвердження звіту ліквідатора.

Крім того, Банк, в даному випадку, не був позбавлений права звернутись до затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу до господарського суду з самостійною заявою щодо розгляду спору, який виник, на його думку, щодо проведення та виконання результатів аукціону.

Суд апеляційної інстанції на вказані порушення уваги не звернув,безпідставно погодився в оскаржуваної постанові з передчасними висновками господарського суду, що аукціон з продажу майна ТОВ "Десла", проведений УБ "Південь", є таким, що відбувся з додержанням норм чинного законодавства та умов Договору.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що в даному випадку правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції від 23.08.2016 щодо скасування ухвали суду першої інстанції від 18.01.2016 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута - відсутні, з огляду на наступне.

Суд касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також, з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи вимоги ст.ст. 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Суд касаційної інстанції вважає, що звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості, та аналізу дотримання ліквідатором черговості задоволення вимог кредиторів.

Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог постанови господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 у справі № 915/102/13 про визнання боржника банкрутом, за результатами проведення ліквідаційної процедури відповідно до ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором ТОВ "Десла" Постикою А.Л. подано до господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Десла" станом на 17.07.2015.

Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що виходячи із положень ст.ст. 25, 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута.

Виходячи із вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовується у першу чергу на задоволення вимог, забезпечених заставою.

Згідно ч. 1 ст. 32 вказаного Закону, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ч. 12 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що виходячи із вимог ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти від продажу майна банкрута, що знаходяться у заставі кредитора та включено до складу ліквідаційної маси цього банкрута, можуть використовуватись виключно для першочергового задоволення вимог саме цього кредитора заставодержателя.

Законодавець чітко визначив процедуру внесення вимог кредиторів, забезпечених заставою майна боржника, до реєстру вимог кредиторів та задоволення таких вимог. Майно боржника, яке є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що за рахунок коштів від продажу заставного майна, які спрямовуються на погашення вимог заставного кредитора в процедурі ліквідації, можливо погасити лише витрати, які пов'язані з утриманням, збереженням, а також продажем такого заставного майна.

Суд апеляційної інстанції дійшов в даному випадку в оскаржуваній постанові від 23.08.2016 правомірного висновку, що господарський суд при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Десла", в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не звернув в ухвалі уваги на те, що у справі про банкрутство ТОВ "Десла" наявний заставний кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна банкрута, що включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог такого кредитора, які в даному випадку залишились без задоволення.

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правомірного висновку, що висновки суду першої інстанції в ухвалі від 18.01.2016 про те, що ліквідатором у повній мірі та законно проведено ліквідаційні заходи, передбачені ст.ст. 25-31 Закону про банкрутство, є передчасними та зробленим без врахування, зокрема, норм ч. 2 ст. 26 та ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності аналізу судом при затвердженні ліквідаційного балансу дій ліквідатора, зокрема, щодо виявлення та повернення дебіторської заборгованості, а також обставин звернення ліквідатора до третіх осіб з вимогами щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

В процедурах банкрутства відповідальність арбітражного керуючого, в даному випадку - ліквідатора, носить індивідуальний характер, виходячи із вимог ст.ст. 1, 3-1, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор є особою, яка отримує винагороду за здійснення ліквідаційної процедури і з дня свого призначення, в силу Закону, повинен особисто вжити всіх заходів для проведення ефективної процедури банкрутства.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, в даному випадку, в порушення вимог ст. 43 ГПК України та ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в ухвалі від 18.01.2016 не надав належної правової оцінки наданому ліквідатором звіту та ліквідаційному балансу банкрута, в частині наявності чи відсутності дебіторської заборгованості третіх осіб перед банкрутом, не з'ясував в ухвалі, чи вказував в звіті та ліквідаційному балансі ліквідатор взагалі про наявність чи відсутність дебіторської заборгованості банкруту, її розмір та підстави виникнення, а також, про динаміку змін всієї дебіторської заборгованості, чи вживав ліквідатор Постика А.Л. заходів для пошуку, виявлення та повернення до ліквідаційної маси дебіторської заборгованості, не встановив на підставі належних та допустимих доказів які конкретні дії вчинялись ліквідатором для виявлення та повернення дебіторської заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Суд касаційної інстанції зазначає, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, що подаються ліквідатором господарському суду в зв'язку із закінченням ліквідаційної процедури, а тому, закриття розрахункових рахунків боржника в банківських установах повинно, в силу вимог Закону, передувати поданню ліквідатором до господарського суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

В даному випадку, судом першої інстанції в ухвалі про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію підприємства як юридичної особи та припинення провадження у справі, в порушення вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, не встановлено, чи містять матеріали справи належні та допустимі докази, які підтверджують закриття банківських рахунків банкрута, що за ним обліковувались, станом на момент подання ліквідатором до господарського суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Адже, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в тексті ухвали від 18.01.2016 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідатор просив у своєму звіті господарський суд зобов'язати банківські установи закрити розрахункові рахунки банкрута.

Згідно вимог ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 ТОВ "Десла" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ТОВ "Десла" Постику А.Л.

З витягу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна №40961007 від 14.06.2013 судом першої інстанції встановлено, що майно ТОВ "Десла" обтяжено податковою заставою ДПІ у Заводському районі; все рухоме майно арештовано ВДВС ММУЮ в Заводському районі.

Згідно пп. 93.1.3 п. 93.1. Податкового кодексу України, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.

Виходячи із вимог пункту 93.2 Податкового кодексу України, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті.

Судом першої інстанції в ухвалі від 18.01.2016 зазначено, що в судовому засіданні ліквідатор клопотав про зобов'язання ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва зняти податкову заставу з майна ТОВ "Десла" та вилучити запис №12599771 від 11.06.2012 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, оскільки, до ДПІ у Заводському районі направлено лист за вих. № 01-34/47 від 26.06.2013 про зняття податкової застави з майна ТОВ "Десла" згідно ст. 93 Податкового кодексу України та ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону після 19.01.2013), проте відповіді не надходило.

Керуючись ст. 23 Закону про банкрутство, враховуючи те, що ухвалами господарського суду Миколаївської області від 17.12.2013 та 26.02.2015 скасовано всі обмеження, обтяження та арешти, накладені на будь-яке майно ТОВ "Десла", господарський суд задовольнив вказане клопотання ліквідатора.

Проте, в даному випадку суд першої інстанції, затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, не врахував, що виходячи із вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута є підсумковими документами, що подаються ліквідатором господарському суду в зв'язку із закінченням ліквідаційної процедури, а відтак, всі дії ліквідатора в ліквідаційній процедурі, в тому числі і щодо зняття податкової застави з майна банкрута, повинні були передувати поданню ліквідатором до господарського суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.

Згідно ч. ч. 8, 9 ст. 16 вказаного Закону, до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; інші питання, передбачені цим Законом.

Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

Суд касаційної інстанції зазначає, що з моменту утворення комітету кредиторів саме він, а не окремі кредитори, вважається стороною у справі про банкрутство. Суд повинен давати оцінку рішенням комітету кредиторів та враховувати їх резолюції у прийнятті судових актів у справі, якщо такі рішення відповідають приписам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 11 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до 19.01.2013, ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що необхідність подання ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу, які є заключними документами, що підсумовують хід ліквідаційної процедури, на розгляд комітету кредиторів випливає із вимог ст.ст. 16, 25, ч. 11 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарським судом, з метою завершення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство ТОВ "Десла" ліквідатором ініційовано проведення засідання комітету кредиторів на 17.07.2015 (а.с. 165 Т.3), на якому ліквідатором донесено до відома кредиторів звіт з ліквідації ТОВ "Десла", однак, вказаний звіт не було затверджено кредиторами, оскільки, з усних пояснень представника ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" у судовому засіданні 29.09.2015, господарським судом з'ясовано, що банк не згодний з розподілом коштів.

19.10.2015 та 26.10.2015 до суду від ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" надійшли заперечення на звіт ліквідатора, в яких банк, зокрема, не погоджується з розподілом коштів від реалізації заставного майна банкрута.

Проте, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, вищезазначеному рішенню комітету кредиторів, а також доводам банку, які містяться у його запереченнях на звіт ліквідатора щодо розподілу коштів за результатами продажу майна банкрута, належної правової оцінки не надав.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про скасування ухвали суду першої інстанції від 18.01.2016 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута та вважає, що затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута відбулось безпідставно, оскільки, поданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс фактично не відповідають обставинам справи про банкрутство та вимогам Закону.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга ліквідатора ТОВ "Десла" Постики А.Л. задоволенню не підлягає, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі № 915/102/13 щодо скасування ухвали господарського суду Миколаївської області від 18.01.2016 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ТОВ "Десла" та припинення провадження у справі № 915/102/13 належить залишити без змін.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Десла" Постики А.Л. залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 у справі №915/102/13 залишити без змін.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк